© 2020 Асоціація Подологів України.

ПРО ЛЕГАЛЬНІСТЬ ДИПЛОМІВ

     04.03.2019 р.                                                                                                                                                                                                             м.Київ

     Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про освіту" особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів.

 

     Формальною у розумінні цього Закону вважається освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.
     Натомість, під неформальною освітою розуміють освіту, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

     На даний час в Україні діє Національний класифікатор професій ДК 003:2010, який був затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 року № 327.

   Згідно із Класифікатором, він призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями соціальних партнерів усіх рівнів, іншими громадськими організаціями, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників. За основу розроблення Класифікатора було прийнято Міжнародну стандартну класифікацію професій (ISCO 88: International Standard Classification of Occupations/ILO, Geneva), яку Міжнародна конференція статистики праці Міжнародного бюро праці рекомендувала для переведення національних даних у систему, що полегшує міжнародний обмін професійною інформацією. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов'язки.

 

     У дипломі чи іншому документі про професійну підготовку (посвідченні, сертифікаті тощо) кваліфікація визначається через назву професії (інженер-радіолог, економіст, токар, секретар-стенографіст тощо). Професією ж визнається здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації (тобто, здатності виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи).

     Тобто, виходячи із вищенаведеного, в документі про освіту обов'язково має вказуватися професія, яка включена до Класифікатора ДК 003:2010. Однак, станом на сьогодні, Класифікатор не містить такої назви професії, як "подолог".

 

     Отже, враховуючи те, що в нашій ситуації, особа пропонує отримати диплом (сертифікат) подолога, а також беручи до уваги вищенаведене, можна дійти до висновку, що такий диплом (сертифікат) в Україні не буде вважатися документом про освіту, оскільки професія "подолог" відсутня у класифікаторі. Такий диплом (сертифікат) може вважатися результатом реалізації особою свого права на неформальну освіту, гарантованого ч. 1 ст. 8 Закону України "Про освіту".

 

    Таким чином, виходячи із загальнодозвільного принципу національного законодавства, за яким дозволено все те, що не заборонено законом, вказана особа може проводити такі курси та видавати сертифікати, однак вони, при цьому, не матимуть жодної юридичної сили на теренах України і не будуть слугувати підтвердженням здобуття особою кваліфікації чи спеціальності "подолога". Відповідно, треті особи можуть проходити такі курси у власних інтересах та на власний ризик.

     З повагою,

     Президент

     Громадської організації

     «Асоціація подологів України»

     Беднарчук О.І.